Астрономи вперше детально зафіксували момент пробудження надмасивної чорної діри, яка залишалася неактивною близько 100 мільйонів років. У центрі далекої галактики J1007+3540 науковці спостерігли нові потужні струмені плазми, що прориваються крізь залишки давніших викидів, створюючи унікальну картину багаторазової активності. Про це пише Interesting Engineering.
«Вулкан», що ожив у глибині галактики
Чорна діра в центрі J1007+3540 формує структури, що простягаються майже на мільйон світлових років, що робить її однією з найбільших у своєму класі. Радіоспостереження одночасно зафіксували дві фази її активності – старі, вже неактивні струмені від попереднього циклу та нові, яскраві потоки плазми, які лише почали формуватися. Як пояснила керівниця дослідження Шобха Кумарі, це схоже на нашарування свіжих потоків лави поверх давніх, що давно застигли.
Що таке епізодичне активне галактичне ядро
Більшість великих галактик мають у центрі надмасивні чорні діри. Коли газ і пил падають на них, частина матерії викидається вздовж полюсів у вигляді магнітизованих плазмових променів, які яскраво світяться в радіодіапазоні.
Проте така активність не є безперервною. Коли паливо закінчується, чорна діра переходить у сплячий режим. У випадку J1007+3540 цей процес виявився циклічним – явище відоме як епізодичне активне галактичне ядро.
Що це відкриття означає для науки
Спостереження J1007+3540 підтверджує, що надмасивні чорні діри можуть багаторазово «вмикатися» і «вимикатися» протягом свого життя. Воно також показує, що форма й еволюція плазмових джетів значною мірою залежать від навколишнього середовища.
Як зазначив співавтор дослідження Саб’ясачі Пал, цей об’єкт є одним із найяскравіших прикладів взаємодії джетів із газом галактичного скупчення.
