Дослідники Стенфордського університету представили новий мозково-комп’ютерний інтерфейс, що здатний декодувати так звану внутрішню мову — слова та фрази, які людина промовляє про себе. Це відкриває нові можливості для людей із паралічем чи мовними порушеннями, однак водночас породжує серйозні побоювання щодо ментальної приватності, пише ArsTechnica.
Як працює нова технологія
Традиційні BCI для синтезу мовлення зазвичай фіксують сигнали у зонах мозку, які керують м’язами ротового апарату. Тобто пацієнт мусить намагатися вимовляти слова, навіть якщо фізично не може говорити. Такий підхід виявився обтяжливим для хворих на боковой амиотрофический склероз чи людей із повним паралічем.
Стенфордські вчені вирішили змінити фокус і навчити систему зчитувати сигнали внутрішнього мовлення. У дослідженні взяли участь четверо пацієнтів із майже повним паралічем. Їм імплантували мікроелектродні масиви та запропонували завдання: слухати записані слова або читати їх про себе.
Результати показали, що мозкові сигнали внутрішньої мови перетинаються із сигналами, які відповідають за намагання говорити. Це означає, що навіть старі системи декодування могли випадково “підхоплювати” думки.
Загроза приватності і пошук рішень
Можливість зчитувати слова без фізичної спроби вимови піднімає питання захисту приватності. Щоб уникнути ризику, дослідники створили два механізми безпеки:
- Алгоритмічний фільтр — нейромережа навчається ігнорувати внутрішнє мовлення, розпізнаючи його як “тихе”.
- Ментальний пароль — активація інтерфейсу відбувається лише після того, як пацієнт у думках промовить кодову фразу “Chitty chitty bang bang”. Система розпізнавала пароль із точністю 98%.
Наскільки точним є декодування
- При роботі з невеликим словником (50 слів) точність досягала 86%.
- При розширенні до 125 тис. слів точність падала до 74%.
- Спроба декодувати вільні думки чи улюблені фрази завершилася провалом — система видавала “набір випадкових слів”.
Тобто нинішній прототип — лише доказ концепції, а не готовий інструмент.
