Команда з Університету Іллінойсу виявила, що кожен 3D-принтер залишає унікальні, майже непомітні візерунки на поверхні надрукованих деталей. Ці «відбитки» можуть слугувати ідентифікатором, який розпізнає штучний інтелект, навчаючись на зображеннях з високою роздільною здатністю. Про це пише Notebookcheck.
У дослідженні було надруковано 9 192 деталі на 21 комерційному принтері, що використовували чотири основні технології адитивного виробництва:
- цифровий світловий синтез (DLS);
- багатоструменеве спікання (MJF);
- стереолітографія (SLA);
- моделювання методом наплавлення (FDM);
Кожну деталь сканували з роздільною здатністю 5,3 мікрометри на піксель, створивши базу даних для навчання ШІ. За основу було взято архітектуру EfficientNet-V2 з механізмом голосування на основі фрагментів зображень. Модель досягла точності 98,5% у визначенні конкретного принтера, а також:
- 100% у розпізнаванні технології друку та матеріалу;
- ≈5 см точності у визначенні позиції на платформі побудови (для DLS-принтерів);
Ця технологія має великий потенціал для використання в промисловості. Вона дозволяє підтверджувати, що постачальник використовував саме те обладнання, яке було погоджено з замовником, а також виявляти будь-які несанкціоновані зміни у виробничому процесі. Завдяки високій точності модель ШІ може ефективно відстежувати підроблені або дефектні деталі без необхідності нанесення спеціальних маркувань чи взаємодії з постачальником. Ще однією перевагою є сумісність технології з побутовими камерами та сканерами, адже метод працює навіть зображеннями нижчої якості, що значно спрощує його інтеграцію у виробничі процеси.
ШІ, який здатен «бачити» мікроскопічні візерунки на 3D-друкованих деталях, може стати революційним інструментом для виробництва, логістики та кібербезпеки. І все це — без необхідності змінювати саму технологію друку або вводити додаткові маркери.
